ПутешественNick (nicks_trips) wrote,
ПутешественNick
nicks_trips

"Шукачі пригод" на Gorgany race 2012

Gorgany race 2012Цьогорічні перегони Gorgany race для нас з Сергієм вже були третіми попри те, що після двох попередніх була думка про те, що вони будуть останніми :) Два роки тому Gorgany race 2010 були нашими першими перегонами в житті. Знайшли з чого почати, щоб скласти враження про мультиперегони :) Ми зайняли 36-е місце і до фінішу була цілковита переконаність в тому, що мультиперегони це не для нас, але після фінішу ми побачили, що все не так погано як нам здалося спочатку. Того ж року ми спробували лайт-варіант мультиперегонів Кримськими горами “Кримська сотка”, там пішло значно краще, хоча ми й робили багато зайвих речей. Минулого року на Gorgany race 2011 ми вже мали певний досвід і вважаю досить непогано ним скористались. Ми зайняли 14-е місце і було відчуття, що це наша стеля, бо ми віддали всі сили дистанції і вичавили з себе навіть більше, ніж могли уявити до цього. Після цього ще був Х-Крим 2011, який в багатьох речах також додав нам досвіду, на якому певні речі ми змогли реалізувати на перегонах вперше. Не можу сказати, що цього року ми їхали на Gorgany race 2012 з завданням перевершити наші попередні результати і що взагалі думали про це. Головне завдання для нас на Gorgany race 2012 було в черговий раз перевірити себе та замахатись, щоб на якийсь час нас попустило :)

Gorgany race 2012На відміну від попереднього року, коли ми досить вдало з стратегічної точки зору почали з останнього КП, цього року можна було почати лише з першого, бо останнє було техетапом, який починав працювати лише наступного дня. Перше було зовсім поруч з місцем старту, але крутизна схилу не залишала жодних шансів піднятися на нього в лоб. Тому зрозуміло, що всі команди були змушені шукати найбільш похиле на їх думку місце для підйому на гору, на якій було КП1. Хоча по мапі нам здалося, що ми біжимо до найбільш похилого місця на схилі, в житті мені так зовсім не здалося :) Спочатку ми дряпались по схилу лише завдяки тому, що можна було чіплятись за дерева, а потім коли вже начебто можна було просто йти ногами, то хвилин через 5 з мене вже просто тік піт з під вітрівки. Ще вище на підйомі я почав робити паузи між кроками, бо почало темніти в очах та на якісь миті я навіть втрачав орієнтацію в просторі. І це лише самий початок перегонів! Що ж буде далі?

Gorgany race 2012, КП2Старт цього року нам явно не вдався, попереду нас було команд 20-30. Тим не менш це тільки початок і ми намагались наздоганяти та переганяти інші команди. Поганий старт напевно додав нам мотивації та на горизонтальних та похилих ділянках ми намагались навіть підбігати, а не просто йти. По дорозі на КП2 ми постійно обганяли якісь команди, обійшли напевно команд 10 та з усіх сил намагались робити це далі. На спуску тримались за групою команд попереду та на початку підйому на наступний хребет не зупинились та оббігли їх, щоб вони навіть не бачили куди ми йдемо. До певного часу це давало свої дивіденди, але в якийсь момент ми обрали досить складний шлях і ця група в повному складі нас наздогнала. Тим не менш далі завдяки їм ми не пішли брати в лоб скелястий хребет, на який як виявилось пізніше ми навряд чи залізли б взагалі, а пішли траверсувати та вийшли на стежку, що значно спростило наше подальше пересування. На хребті пішли горгани, швидкість значно впала та поступово до нас почали підтягуватись ще й інші команди. Спуск з хребта по каменевим брилам з ялинками був для мене досить некомфортним психологічно і спускався я відверто повільно. НА КП3 ми прийшли з невеликим відставанням від досить великої групи команд, але каміння скінчилось і ми досить швидко повернулись до пристойного темпу.

Gorgany race 2012, КП4По дорозі на КП4 команди вже трохи розділились по шляхам, можливо хтось просто спочатку обрав невірний шлях. Ми намагались триматись за знайомими Сергія. Вони хлопці з значно більшим досвідом мультиперегонів, досить регулярно займають призові місця і було зрозуміло, що якщо ми просто будемо триматись за ними, то це означає, що ми в десятці. Для нас це чудовий показник. Хлопці почали бігти і ми також почали бігти за ними. На щастя шлях був майже горизонтальним, лише з зовсім невеликими підйомами. Через певний час Вова та Ігор роблять технічну зупинку, щоб зарадити ногам і ми їх обходимо. Після досить важкого для мене старту почуваю в собі достатньо сил, щоб бігти, але Сергій іде навпаки в протифазі до мене та раптово починає відставати. В якийсь момент мені доводиться зупинитись і хвилин 20 просто його чекати. Як не дивно за цей час нас ніхто не обходить. Сергій підтягується і каже, що йому потрібно перепочити. Домовляємось сумістити це з чаєпиттям на КП4. Саме за цим заняттям нас там застають знайомі Сергія Вова та Ігор. П’ємо чай хвилин 30, але попри це окрім Вови та Ігора нас обходить лише одна команда. Суто теоретично це означає, що інші команди не йдуть нашим шляхом.

Gorgany race 2012, КП7Чай в горах це цілюща річ, на КП5 йдемо з піднесеним настроєм, якесь безпричинне відчуття позитиву. Постійний набір висоти, йдемо повільно, але темп непоганий. Виходимо туди майже одночасно з іншою командою. Як не дивно, але вони озвучують ідею пропускати КП6, яке майже на нульовій висоті та йти на КП7 з подальшим набором висоти, але самі все ж таки вирішують йти на КП6. Ми розуміємо, що думка дійсно слушна та йдемо на КП7 на вершину хребта. На вершині беремо КП7 та звалюємо донизу річкою на КП8. Тут варто сказати, що Gorgany race цього року через євро проводилися на 2 тижні раніше та води в Карпатах все ще було багато. Саме через це ми не лише постійно йшли з мокрими ногами, а й не страждали через спрагу.

Gorgany race 2012, КП8КП8 це техетап, підйом потерпілого, полістпаст. На техетапі є судді, дізнаємось, що ми прийшли третіми… Навіть з врахуванням того, що ми пропустили КП6 це означає, що ми зовсім непогано йдемо. Це нас ще більше мотивує на подальший рух. Вирушаємо на КП9. По дорозі зустрічаємо команду, яка побачила, що там на підході та вирішила не брати КП9 та КП10. Вони зовсім поруч на одній горі. Варто сказати, що КП9 та КП10 найбільш віддалені від старту-фінішу КП, раніше такі КП для нас були точкою неповернення. Цього року ми підійшли до них годин через 10 після старту. Досить швидко розуміємо чому команда, яку ми зустріли повернула назад. Підійматися догори по крутому схилу треба руслом річки, яке завалене величезною купою дерев, які знесла лавина взимку… Обираємо максимально повільний підйом який тільки можливий та підходимо до ще більш крутого підйому. Тут Сергій хоче варити кашу :) Звучить досить дивно, варити кашу на мультиперегонах, але Сергій ще перед стартом попередив, що в нього стало якось не дуже зі шлунком та треба регулярно їсти гарячу їжу. Поруч була вода та можливість підкріпитись перед крутим підйомом була абсолютно незайвою.

Gorgany race 2012, КП9Після вечері обираємо яким струмком врешті решт ми хочемо підійматись та як виявляється обираємо досить вдалий варіант. Струмок виявляється майже пересохлим та повалені дерева стають на ньому все рідшими та рідшими, більш того ми йдемо майже стежкою. На КП9 зустрічаємо команду, яка підіймається майже одночасно з нами. Питаємо о якій годині вони почали підйом та кудою йшли. Виявляється, що вони взяли схил в лоба та витратили на це на півгодини більше, ніж ми.

Від КП9 до КП10 зовсім невелика відстань, але підійматись треба по камінню та саме КП10 знаходиться на вершині, яка посеред жерепу. Коли ми виходимо з лісу, то потрапляємо під неслабий вітерець, який вночі абсолютно нетеплий, тому зупинятись бажання не виникає :) Чим ближче до вершини, тим більше дряпаюсь на чотирьох, бо вітер вже починає просто здувати. Із задоволенням ховаюсь в жереп, бо там значно тепліше. Але це зовсім ненадовго :)

Gorgany race 2012, КП10Дуже швидко жереп починає брати своє. Минулого року коли ми переходили через Аршицю це було справжнім випробуванням, лише бажання не залишитись там назавжди змушувало тоді нас йти далі. Цього року жереп давався якось простіше. Ми навіть не лаялись вголос :) Але буквально хвилин через 10 ми помічаємо, що загубили мапу… На ній позначені всі КП… Пробуємо повернутись і розшукати мапу, але як в цьому морі кущів-переростків можна знайти дорогу, якою ти пройшов? Заходимо явно кудись не туди,кудою йшли до цього і розуміємо, що мапу нам вже не знайти :( Куди йти далі після КП10 взагалі не зрозуміло. Перегони, які так чудово складаються якось зовсім не хочеться завершувати на середині дистанції, коли у нас ще повно часу та вистачає сил йти далі. І тут Сергій згадує, що сфотографував мапу суддів на старті :) Gorgany race 2012, фото мапи з КПДеталізація звичайно не та, але хоч приблизно можна якось зорієнтуватись у районі розташування КП. Забиваємо на мапу та йдемо брати КП10. Пробуємо вийти на вершину за ЖПС, бо іншого варіанту немає. Власне те, що ми тут вночі не грає жодної ролі, бо вдень ми також не змогли б визирнути за жереп та побачити куди йти. Через якийсь час стає зрозуміло, що ходимо ми кругами, а невеличкий шматочок вершини без жерепу з тріангулятором знайти не можемо. В цей момент я розумію, що тільки точний азимут за компасом зможе нас вивести на вершину, бо ЖПС через певну інерційність не дасть нам такої можливості. До речі ЖПС за журналом давав нам дані, що стояли на місці ми десь третину часу скільки тривали перегони. Коли ми повзли через жереп, він явно вважав, що ми стоїмо :) І дійсно, буквально через хвилин 30 руху в потрібному напрямку, я заліз на сосну посеред жерепу і побачив тріангулятор! З подвоєною енергією ломимось до нього, беремо КП10 та на спуск.

Спускаємось в напрямку КП11. Спускатись жерепом анітрохи не простіше, ніж підійматись. І взагалі, коли йдеш доверху, то мотивації більше. Жереп починає набридати та відверто дратувати. Таке враження, що з цього боку гори полоса жерепу набагато ширша, ніж з того боку, де ми піднялися. Але вибору нема, нам треба йти саме в цьому напрямку. Йдемо жерепом напевно години півтори. Виходимо з нього, але… схил настільки крутий, що йти без жерепу анітрохи не легше, а можливо й складніше. На жереп на спуску можна було просто падати та з’їзжати на ньому, а на крутому схилі при кожному кроку навіть важко встояти на ногах. Тим більше кругом суцільний лісоповал і постійно доводиться обходити або перелазити повалені дерева. Спускаємось під кутом: падаємо, встаємо, повземо, йдемо далі. Загалом спускались з цієї гори ми годин 4-5 і стежку знайшли вже майже з самого низу. У мене було відчуття, що цей спуск ніколи не закінчиться.

Gorgany race 2012, КП11КП11 на мапі було позначене не вірно і попри те, що інтуїтивно я відчував, що нам потрібно йти на міст, але дилема у нас виникла і виявилось досить доречним, що ми зустріли велокоманду і перепитали у них де воно. КП11 було спільним для піших та вело команд, до того ж воно було в легкій досяжності команд, які не пішли на КП9-10, тому на ньому виникла серйозна черга. Ми в буквальному сенсі стояли в черзі. Паралельно вели переговори з суддями, чи не знайдеться у них запасної мапи, щоб хоча б якісно перефотографувати КП. Нам конкретно пощастило, бо як раз в цей час на КП11 приїхав головний суддя і він просто віддав нам свою мапу! :) На саму вправу окрім очікування на техетапі ми також витратили чимало часу. Коли ми вже владнали справу з мапою, то побачили як на КП11 виходить команда, з якою ми разом підіймалися з КП9 на КП10. Вони на пошук КП10 та на спуск з нього витратили на 2 години більше за нас. Якби ми після того як загубили мапу просто пішли разом з ними, то ми б також тільки зараз вийшли на КП11.

Gorgany race 2012, КП6З КП11 робимо марш-кидок дорогою по асфальту на пропущене КП6. На цих 8 км я вбиваю ноги. Спочатку це не відчувається так гостро, але я повністю стер всі пальці на ногах з усіх боків. На КП6 техетап у вигляді підвісної мотузочної полоси перешкод. В якійсь іншій ситуації певен я б отримав масу насолоди від цієї вправи, але на Gorgany race на фоні втоми й думок про те, що потрібно йти далі якось зовсім не хотілося втрачати на ній стільки часу.

Була 6 година ранку, фініш о 17, ще є 11 годин, щоб взяти 5 КП, які залишились. Тим більше, що чотири з них розташовані попарно на двох хребтах. Ми все ще відчували вдосталь сил і виникло бажання взяти всі КП, хоча ні про які місця ми в цей час не думали. Можливо просто через втому:) Ми вирушаємо на найближче КП12, яке було на найвищій горі в цьому районі Карпат 1803.6м, яка так і називалась г. Висока :)

6 ранку. Ми взагалі не спали вночі і в цей час як раз вже починає потроху вирубати. До г. Висока від нашої дороги надзвичайно довгий і знизу абсолютно повільний підхід. Мої ноги вже ниють на повний голос. Десь через годину зупиняємось біля струмка помити ноги та переодягти шкарпетки, щоб ногам стало легше та вирішуємо трохи перекімарити, щоб попустило і було простіше йти далі. Залипаємо хвилин на 5 прямо з рюкзаками на спині, але сон знімає як рукою і далі вже йдемо значно бадьоріше. Дорога досить швидко закінчується та починаємо йти просто струмком. Це значно уповільнює нас та доводиться витрачати більше сил, яких стає все менше та менше. Повземо далі та через якийсь час настільки задовбуємось, що намагаємось йти схілом без жодної стежки під кутом, тільки щоб не стрибати по камінню в струмку. Починаємо придивлятись та вишукувати хоч якісь натяки на стежки, щоб врешті решт можливо таки все ж знайти хоч якусь стежку. Декілька раз нам дійсно здавалось, що поруч стежка, але це було лише наше бажання потрапити на стежку. В пошуках стежки ми просто повільно під кутом повзли схилами догори.

Ще зовсім нещодавно нам здавалось, що у нас вдосталь сил, щоб впоратись з усіма КП на Gorgany race 2012, але чим далі тим більше ми відчували, що часу у нас зовсім небагато, а сили тануть просто з кожним наступним кроком. Години біля 9-10-ої ми вийшли з лісу на каміння та почали дертися крутим схилом догори. Схил був крутий, а сил було мало, в певний момент я почав просто дертися догори на чотирьох. У мене було таке відчуття, що я підіймаюсь на 5-титисячник, мені не вистачає кисню і перед кожним кроком потрібно зібратись з силами, щоб його зробити. В цей час я вже почав сумніватись, чи встигнемо ми на фініш вчасно взагалі.

Gorgany race 2012, г. Висока, зима вліткуДесь через годину каміння закінчується і... ми потрапляємо на стежку!, яка по схилу поміж жерепом веде догори! В таких умовах песимізм з приводу вчасного фінішу поступається містом оптимізму, треба йти далі, щоб взяти КП12 і тільки після цього вже розмірковувати про дорогу на фініш. Але поступово ми заходимо в хмару, в якій дме неслабкий вітерець та видимість стає все меншою та меншою. Одягаю на себе всю одежу, яка у мене була з собою включно з пуховиком. І це літо:) Червень місяць. Вітер починає просто здувати з ніг, видимість метрів 20. Коли пересуваєш ноги, то таке враження, що гребеш у воді. Завдяки стежці обходимо весь жереп та підіймаємось майже на верхівку, дряпаємось далі по камінню, іноді зависаємо між поривами вітру, щоб зробити наступний крок на наступний камінець, видряпуємось кудись, але виявляється, що наше КП12 не зовсім на верхівці гори Висока, а 250м від вершини вздовж північно-східного хребта.

Gorgany race 2012, КП12Звіряємо своє розташування за ЖПС та беремо азимут в потрібному напрямку. Холодно навіть в пуховику і нічорта не видно вже через 20м. 2 їжаки в тумані прочісують верхівку гори:) Сергій кричить, що знайшов, але я його не бачу:) Більш того, у вітрі навіть важко зрозуміти з якого боку він кричить, хоча за голосом чую, що він десь дійсно недалеко:) Запитую у нього напрям від точки, на якій ми розійшлись та беру азимут за компасом:) Знаходжу Сергія, поруч з ним камінець, на якому позначка. Тепер донизу, поки що напрям руху до фінішу та навіть наступного КП13 співпадають і потрібно просто вийти з хмари.

Відходимо метрів на 50 від КП13 та зустрічаємо іншу команду, яка його шукає. Показую рукою напрям та зїзджаю на ногах сніжником як на лижах:) Єдине, що керувати ногами без лиж не виходить і напрям руху змінювати не можу. Через якийсь час зустрічаємо ще одну команду та нас наздоганяє команда, якій я вказував напрям верхівки. Сніг закінчується, але ми потрапляємо в суцільний жереп. Валимо жереп корпусом та перескакуємо ногами по його гілках знизу. Сил витрачено вже стільки, що я просто падаю на жереп, перекочуюсь, а потім вже намагаюсь ловити гілки ногами. Колективне мислення пошуку шляху спрацювало і через певний час ми вивалились на стежку.

Gorgany race 2012, мої ноги на фінішіІ тут я відчув шалений біль в ступнях. Я не міг зробити просто кроку. Коли я йшов догори, то пальці окрім підошви майже не торкались взуття та йти догори звісно було повільніше і я думав, що зміна шкарпеток та помиті ноги виправили ситуацію і що я ще більш-менш стерпно можу йти, але виявилось, що йти по рівному та догори я просто не можу взагалі... Це був жах! Я не міг думати ні про що окрім болю. Мені вже було абсолютно байдуже куди ми йдемо. Мало того, що я йшов дуже повільно, так мені ще й потрібно було робити паузи, щоб трохи відходити від больового шоку. Починаю рахувати відстань та час до фінішу. Вирішую, що з такою моєю ходою ми нікуди вже не встигаємо, прошу Сергія про привал. Навколо вже чудова погода, приємна галявинка в лісі, так і хочеться тут відпочити. Але в думках, що лише 13-14-та година, а ми так завчасно та абсолютно недоречно втрачаємо шанси на вчасний фініш.

Gorgany race 2012, мої ноги на фінішіПід час привалу все рівно потрібно щось робити, тому разом з Сергієм дістаємо мапу та рахуємо відстань до фінішу. Все ж таки виходить, що можемо спробувати фінішувати вчасно, але потрібно зробити ще один марш-кидок по асфальтованій дорозі, км 8-10 зі швидкістю біля 6 км/год і тоді у нас буде хвилин 30 на техетап, який поруч з фінішом. На емоційному піднесенні від того, що ще не все втрачено намагаюсь не звертати уваги на біль в ногах та якось йти так, щоб ноги все ж таки боліли менше. Просто плетусь за Сергієм та виробляю техніку ходьби з найменшим болем. Пробую мочити ноги в калюжах та струмках, бо ноги просто горять, але ефект від цього оманливий, через кілька секунд після виходу з води стає тільки гірше. Тим більше, що вже більше ніж добу у мене мокрі ноги та я вже навіть підошвою відчуваю, що моя шкіра давно позбиралася в складки. Не виключаю, що в цей момент, як це не дивно, мене могли б виручити вєтнамки, але їх не було. Намагаюсь якось відключити мозок та не звертати увагу на біль. Виходимо на дорогу, звіряємось з годинником, потрібно трохи додати.

Камінці на дорозі відчуваю навіть крізь підошву у взутті, хоча вона абсолютно не мяка та не тонка. Напевно у мене від болю розвинулось якесь шосте відчуття:) Намагаюсь тримати постійний темп без жодних різких рухів, бо постійний біль легше не помічати. Намагаюсь тримати найвищий темп, який я тільки взмозі. Дуже швидко мені стає спекотно і хотілося б залишитись не лише в футболці, а й в шортах замість штанів, але не можу гаяти час на переодягання, кожна хвилина стає надзвичайно важливою.

Gorgany race 2012, КП16Через декілька годин боротьби з болем ми виходимо на КП16, техетап який зовсім поруч з фінішем. Біль вже настільки спустошив мене, що просто хочеться сісти десь і сидіти. Тим не менш, одягаю систему та виконую горизонтальні перила. Сергій підказує що і як робити, щоб було простіше перечіпитись з однієї мотузки на іншу. Організатори дуже доречно поруч з фінішем поставили дуже швидкий техетап, бо команд там мало бути багато. Він зайняв у нас навіть з моїми стражданнями лише 15 хвилин. Ми закладали на техетап 30 хвилин і на асфальті попри все мені навіть вдалось відіграти трохи згаяного на спуску з г. Висока часу, тому зараз ми вже точно розуміли, що на фініш встигаємо. Тим не менш мене це лише розхолодило і доклигати ці останні 1.5-2км до фінішу мені стало тільки важче.

Фінішували ми за 30 хвилин до кінця відведеного часу майже разом з багатьма іншими сильними командами, кожна з яких намагається використати весь відведений на перегони час. На фініші вже було чимало команд і попри чудову традицію організаторів поїти команди на фініші чаєм, саме цього бажаного напою нам вже не дісталось. Під час останнього марш-кидка по асфальту перед фінішем у мене вже не було води і як тільки я зміг сісти, зняти взуття та дійсно відволіктись від болю в ногах, мене одразу ж почав донімати сушняк. Всі товариші Сергія по альпклубу вже фінішували і води у них також не було. Довелось йти шукати воду. З моїми ногами йти досить далеченько до струмка було не дуже доречно, тому вирішив запити воду у компанії, яка поруч з нами їхала в потягу. Води у них також не було, але Володя запропонував мені пива)

Gorgany race 2012, результатиНа Gorgany race 2012 ми посіли 4-те місце з 82-ох команд. Якби мені перед стартом хтось сказав, що ми будемо навіть в десятці, я б не повірив. Минулого року ми були 14-ми та було відчуття, що ми вичавили з себе навіть більше, ніж могли, а тут ми 4-ті серед найсильніших команд, які ще 2 роки тому видавались нам мегапідготовленими суперспортсменами. Але в той же час було трохи сумно, бо ми фінішували лише в кроці від призів та як виявилось з розмов після фінішу 3-тю команду о 7-ій ранку ми випереджали на годину та були ближчими до фінішу на 7км. Якби ми не полізли на найвищу гору цього регіону Горган Високу 1803.6м, а пішли на інший хребет, то мали б всі шанси взяти КП14 та КП15, які розташовувались на хребті, який був на 600м нижчим. Хоча в той же час можу впевнено сказати, що це наш єдиний стратегічний недолік в перегонах Gorgany race 2012. Кажу навіть недолік, а не помилка, бо все ж таки 3 маркованих маршрути на верхівку г. Висока нас ввели в оману. Хоча в той же час зрозуміти, що взяти всі КП ми вже не встигаємо ми мали і тактику перед фінішем потрібно було будувати з врахуванням цього. Також мушу сказати, що наші вдалі тактичні ходи з пропуском КП6 та вдалий пошук шляхів до КП9-КП10 дозволили нам отримати перевагу перед багатьма командами та врешті решт дозволили нам посісти таке високе місце.

Що ж дозволило нам цього року виступити на Gorgany race так вдало? Тут як завжди цілий комплекс факторів:

  1. Досвід в орієнтуванні. Все ж таки з кожним роком та кожними перегонами ми орієнтуємось все краще. Ми беремо до уваги більше інформації з мапи, ми краще розуміємо яким даним на мапі краще не вірити, бо мапи дуже старі, як краще рухатись вночі, ми краще розуміємо, коли краще використовувати мапу, а коли ЖПС, які карти краще залити в ЖПС... і в решті решт, ми обираємо легші маршрути.
  2. Психологічна підготовка. Ні, ми не ходимо до псианалітиків, не хвилюйтесь:) Але 2 роки тому мені було важко повірити, що людина може не спати 30 годин та постійно рухатись, тим більше горами та думати куди та як йти, а не просто повзти на автопілоті по дорозі. Минулого року на X-Крим 2011 ми не спали 42-46 годин і за виключенням окремих епізодів ми почували себе досить нормально. А це не просто віра у власні сили, впевненість в тому, що ми можемо йти всю ніч дозволяє нам не брати з собою зайві речі для ночівлі в горах. Хоча звісно, що ніяких гарантій нема.
  3. Технічна підготовка. Завдяки Сергію ми можемо проходити будь-які техетапи, його 2 роки занять альпінізмом не пройшли даремно. Я напевно вже менше боюсь висоти та можу розуміти, що каже Сергій з приводу того, як саме потрібно проходити той чи інший техетап. Доречі на Х-Крим 2011 ми не пройшли жодного техетапу з не туристичними вправами, але вперше змогли пройти всі техетапи саме туристичні, я навіть заліз на скелю по тріщині.
  4. Фізична підготовка. Сергій майже кожні вихідні їздив до Карпат та серед тижня займався альпінізмом, я вирішив перед перегонами робити пробіжки в парку з невеличкими схилами. Впевнений, що саме це дозволило нам підбігати на полонинах, а не просто йти по ним, саме це дозволило нам обходити на підйомах догори на камінні інші команди.

Gorgany race 2012, фото на стартіЯк не дивно, але якщо минулого року після перегонів мені місяць хотілося тільки їсти та спати і було враження, що тіло повністю виснажене, то після Gorgany race 2012 я вже наступного дня пішов гуляти до парку:) Сергій минулого року напевне відчував себе аналогічно, бо казав, що на Gorgany race він більше не поїде, а цього року вже навпаки почав казати, що наступного року нам потрібно обов’язково виступити бодай ще раз. Не знаю чи вдасться нам наступного року також прийняти участь в Gorgany race, бо у нас кожен раз як останній:), але можна абсолютно впевнено стверджувати, що ці перегони дозволили нам вже не раз переступити через себе і зробити речі, які до того нам видавались з поза меж наших можливостей. Я не знаю кращих перегонів в Україні де можна потрапити в ТАКІ складні умови, щоб влаштувати собі ТАКУ перевірку. Напевно, саме цим Gorgany race і приваблюють до себе ТАКУ велику кількість людей.

Tags: gorgany race 2012
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments