?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Венеція на травневі

Батьківщина Марко Поло. Місто, яке овіяне багатьма легендами та відоме далеко поза межами Італії. Еталон міста на воді, з яким порівнюються всі інші подібні міста. Цього року на травневі мені пощастило побувати у Венеції.

 

Після ще по весінньому прохолодних Києва та Мюнхена Венеція зустріла мене теплим лагідним сонечком і від цього захотілося ще швидше поринути в атмосферу цього міста. Попри те, що у Венеції надзвичайно велика кількість туристів, місто і досі не втрачає своєї романтичності. Мабуть кожен у своїх відгуках пише про вузенькі вулички та безліч каналів, але вони справді зачаровують. Періодично хочеться зупинитись в якомусь місці, просто стояти та споглядати за якимось зовсім невеличким шматочком цього міста. Здавалося б що там особливого? Ну канал, ну вуличка або площа поруч, ну гондола пропливла, але стоїш і дивишся мов зачарований. А вуличок та каналів у Венеції просто безліч, так і залипаєш цілий день на кожному кутку :)  

 

Венеція утворилася після розпаду Римської імперії, проте навіть сама змогла стати морською імперією. Відповідно грошей на оздоблення найвизначніших пам’яток тут вистачало. Основні пам’ятки – це собор Сан Марко (безкоштовно) та палац Дожів (14 євро). Собор Сан Марко будувався під час керування Венеціанською церквою людини з Константинополя, тому побудований у Візантійському стилі, а не у Римському. Потрапити до собору всередину мені не довелось, бо 2 дні поспіль до нього не пускали туристів через приїзд Папи Римського, проте навіть зовні він виглядає цікаво та є на що подивитись. Принаймні у мене він не викликав безпосередніх асоціацій з тими пам’ятками, які я вже бачив до цього. Про внутрішнє убранство можу сказати лише, що на нього витратили 6 тон золота. Дожами називали правителів Венеції. Їх палац сполучається з собором Сан Марко. Палац оздоблений таким чином, що якість та розкіш оздоблення зростають з кожним поверхом. І якщо перші поверхи не видалися мені надто цікавими, то оздобленням верхніх я був вражений. Величезні просторі зали з ліпниною, дерев’яними меблями та живописом епохи відродження. Попри те, що в цілому я досить прохолодно відношуся до живопису, полотна всередині палацу справили приємне враження навіть на мене. Основний акцент в оздоблені зроблений саме на живописі. Попри заборону фотографування всередині всі все рівно потроху намагаються фотографувати :) Також на площі Сан Марко можна ще піднятись на дзвіницю собору (8 євро) та зробити панорамні знімки з неї. Під час мореплавства дзвіниця слугувала маяком, а сьогодні до каналу Сан Марко запливають лайнери, які закривають собою дзвіницю :) Поруч з собором розташована міська ратуша з годинником та великим дзвоном на даху, в який б’ють двоє вартових. Годинник показує не лише час та дні тижня, а й фази місяця та положення сонця щодо знаків зодіаку. Над годинником у пишному обрамленні встановлена скульптура Мадонни, перед якою в свято Вознесіння кожну годину проходять фігури 3-х волхвів, що передують ангелам. Ще вище на зоряному фоні виблискує золочений лев св. Марка. Цей лев з крилами з XII ст. став символом всієї Венеціанської республіки. Часто його зображують ще з книжкою, що чомусь символізує мир. Вежа була побудована в епоху закінчення мореплавства та дві різних людських фігури на даху, які б’ють у дзвін, символізують перехід від старої Венеції до нової.  

Площа у Венеції лише одна – площа Сан Марко, всі інші площі називаються campo, що перекладаються як “поле”. Над кожними дверима на кожному будинку стоїть номер. Це своєрідна наскрізна нумерація під’їздів у кожному районі. Вона існує попри те, що є назви вулиць і є частиною поштової адреси. Дзвінки та поштові скриньки у Венеції можна сказати є частиною архітектурного ансамблю будинку та завжди привертають до себе увагу.  

Всередині багатьох площ-полів є колодязь, яким зараз вже звичайно ніхто не користується. Всі мости, яких у Венеції безліч також мають свої назви. Найвідоміший з них Ponte di Rialto, який є одним з 4 мостів над Гранд каналом. Оскільки в історичному центрі Венеції не існує наземного транспорту, то швидка, поліція та навіть прибиральники сміття або водні, або на гелікоптерах. Завдяки приїзду Папи була можливість побачити як все це працює :) Уявіть собі, в такому надзвичайно туристичному місті як Венеція, місцева поліція майже не розмовляє англійською. Але попри найвищі норми безпеки через приїзд Папи, перетворити огляд на обшук на відміну від нашої міліції собі не дозволяє.  

Всі гондоли у Венеції чорного кольору. Раніше дозволити собі гондолу іншого кольору могли лише заможні люди та правителі Венеції заборонили використовувати всі інші кольори, щоб ніхто не ганяв понти :) Гондольєр – це професія, яка потребую певних навичок та навіть потрібно здавати екзамени. У Венеції навіть існують дорожні знаки для водного транспорту. Весло одне, з одного боку гондоли, гребти потрібно ним стоячи та тримати рівновагу. Кількість гондольєрів у Венеції фіксована, їх завжди рівно 450. Емансипація дійшла вже до того, що сьогодні серед них є 2 жінки... No coments. На гондолі не катався (це коштує в районі 100 євро), але від прогулянки на річному таксі вечірньою Венецією отримав масу насолоди.  

Катався на звичайному річному автобусі на острів Лідо (6.5 євро в один кінець). Це вже зовсім інша Венеція. В ній немає ні вузеньких вуличок, ні каналів, а лише широкі дороги та їздять автомобілі. Проте на Лідо є морські пляжі, в яких можна купатись. Не знаю як завжди, але під час мого перебування була ідеальна погода для віндсерфу. Місцеві мешканці навіть якийсь фестиваль повітряних зміїв влаштували. На наших вітрах запускають зовсім невеликих зміїв, а тут майже паруси для кайтінгу :) Навіть принцип керування аналогічний з 4-ма стропами. Хоча з огляду на кольорові фігури різноманітних морських мешканців фестиваль мав би бути розрахований на дітей. 


Венеція місто церков. Їх просто безліч і вони кругом. Статистика каже, що їх 120 штук лише в історичному центрі. Не знаю через що саме їх так багато, адже будувати церкви це задоволення не з дешевих. Можливо їх починали будувати ще тоді, коли між сусідніми острівками не було мостів і кожен острівець, навіть самий невеличкий будував собі свою церкву. Так чи інакше, але на церкви у Венеції можна надивитись на півроку вперед :) Більшість церков просто зачинена, але ті пару, в які я потрапив всередину були цікавими архітектурними пам’ятками. Як в будь-якому портовому місті архітектурні стилі надзвичайно різноманітні та виходить цікава суміш всього зі всім.  


Шкода лише, що тотально процвітає жлобство з забороною фотографування :( До речі будувати нові будівлі у Венеції не можна. Якщо ти, наприклад, хочеш відкрити магазин, то повинен взяти в оренду існуючу будівлю з зобов’язаннями підтримувати її в аутентичному історичному вигляді та проводити там ремонти як зсередини, так і зовні. А оскільки церков у Венеції зараз напевно у 100 разів більше ніж потрібно, бо насправді там в історичному центрі майже ніхто не живе, а більшість населення мешкає на островах на кшталт Лідо, то відповідно коли магазини розташовуються у приміщенні церкви, це буденна річ.  

Як не дивно, але за архітектурною стилістикою Венеція значно ближче до України, навіть ніж польські та німецькі міста. Я б сказав, що це завдяки двом моментам. По перше, все ж таки у Італії центр християнства, а Рим багато в чому перейняв культуру Греції. Тобто Італія так саме як і Україна є гілкою від грецької культури та де в чому навіть релігії. А по друге, радянська влада в якості шаблону для будівель, які мали виділятись на фоні тупих паралелепіпедів, затвердила суто грецько-римський макет з колонами та трикутним фронтоном зверху над ними. Як Ви розумієте багато будинків в Україні були знищені під час II-ої світової, а їх місце зайняли саме совкові будівлі. За відношенням до життя та світосприйняттям мені венеціанці також видались ближчими, ніж ті ж німці, які географічно знаходяться ближче до України. Напевне судити про Італію за Венецією це те ж саме, що судити про Україну за Одесою, але принаймні італійці якісь по людяному живі :)

 


Всі фото з Венеції тут http://nicks.io.ua/album457611

 

P.S. Після написання звіту вирішив подивитись фільм "Марко Поло" та понастальгувати :)

 

P.P.S. Посилання та корисна інформація  

Італійська залізниця http://www.fsitaliane.it/homepage_en.html  

Транспортна компанія по Венеції ACTV http://www.actv.it/en

Автобус з аеропорту Марко Поло до міста 3 євро

Річний автобус навколо Венеції та на острови 6.5 євро/година

ATVO більш дорога компанія (автобус з аеропорту Марко Поло до міста 5 євро), її послугами не користувався, але у неї на відміну від ACTV є багажні відділення  

Інтернет у Венеції майже відсутній і коштує недешево - 2 євро за 15 хвилин  

Мапа Венеції з коротким довідником 2-4 євро в залежності від її розміру та наповненості довідника

 

Latest Month

June 2012
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by heiheneikko