В Україні вже не перший рік проходить декілька середньовічних фестивалів, всі вони вже стали щорічними і проводяться регулярно, але у мене якось постійно не складалося побувати хоча б на одному з них. Особливо хотілося побачити військово-історичну реконструкцію середньовічної битви. Нарешті цього року мені вдалося здійснити це своє бажання і потрапити до Кам’янця-Подільського на п’ятий міжнародний фестиваль “Terra Heroica 2009”.

“Terra Heroica” найбільший військово-історичний фестиваль в Україні і один з наймасштабніших у східній Європі. Проходить він традиційно на початку жовтня і триває 3 дні: з п’ятниці до неділі. Навіть швидкий погляд на програму фестивалю не може не вражати. Здається, що там відтворюються абсолютно всі сфери життя доби сарматизму, від побуту та культури до військової справи. Танці, співи, ковальство, гончарство, середньовічні страви на вогнищі у великих чанах, стрільба з гармат та багато інших речей. Все це у вигляді розваг, у багатьох з яких навіть можна взяти участь. Мене особисто не залишила байдужою можливість постріляти з лука у мішень та отримати стрілу на згадку. Але звісно, що родзинкою фестивалю є військово-історична реконструкція “Баталії під стінами Кам’янецької фортеці”. Цього року в ній приймали участь понад 30 військово-історичних груп з 8-ми країн. Це фанати своєї справи і все, що вони відтворюють до маленьких дрібниць відповідає історичним оригіналам. На додачу до всього історично-військового цього року на “Terra Heroica” завітав і фестиваль сучасної музики “Рок Січ”. Для гостей фестивалю виступили Руслана, “Пропала Грамота”, “Коралі”, “Мандри”, “Димна Суміш” та “ВВ”.

Першу частину нарису, яка присвячена фестивалю “Terra Heroica 2009” можна прочитати тут  nicks-trips.livejournal.com/4834.html.

Національний природний парк “Подільські Товтри” входить до 7-ми природних див України і не скористатися можливістю оглянути його найцікавіші місця було б шкода. Товтри – це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої в межах НПП досягає 401 метра над рівнем моря. Над оточуючою рівниною ця гряда піднімається на 60 - 65 м. Товтри представляють собою бар'єрний риф міоценового моря, витягнений паралельно давній береговій лінії та складений мшанковими, мембраннопоровими та черепашковими вапняками. Аналогів в світі немає, але подібні за деякими геологічними структурами скелясті гряди є в Великобританії та США. Для знайомства з НПП “Подільські Товтри” було обрано 3 місця: Бакота, Китайгород та Субіч. 

Цього року у мене було бажання потрапити до Криму під час золотої осені, але склалося так, що вирушив я до нього на оксамитовий сезон. Не те, щоб так трапилось випадково, а просто не зміг дочекатися золотої осені і пропустити оксамитовий сезон. :) Вояж до Криму вже традиційно був у форматі походу.

Першого дня ми більшість часу витрачали на те, щоб дістатися до місця старту і повинні були пройти тільки 6 км дорогами, лише для того, щоб вибратись за межі цивілізації і заночувати в тихому спокійному місці, де можна було б вже почати насолоджуватись перебуванням в кримських горах. Так було заплановано. Але ми пропустили необхідний поворот дороги і змогли накрутити декілька додаткових км та трохи поблукати лісом в пошуках вдп. Срібного, так що цей перший день сміливо можна вважати похідним. :) Окрім того, що ми трошки розім’ялися і почали втягуватися, ми натрапили на просто фантастичне місце для стоянки неподалік від водопаду. Затишна галявинка на березі річки, яка обладнана справжнім  дерев’яним столом осіб на 12-14 з лавками з обох боків від нього та прихована від основної дороги в лісі за горбом. Якщо хтось плануватиме стоянку поруч з водопадом, то раджу зупинятись саме на цій галявинці. Якщо йти від дерев’яного містка біля водопаду до Великого каньйону Криму, то перший поворот праворуч на дорозі в лісі буде вести саме на цю галявинку. У нас була дівчинка, яка була в поході вперше, так вона вирішила, що кожне наступне місце нашої стоянки на ніч буде таким самим. :) 

Початок нарису, в якому мої враження власне від самої походної частини цієї подорожі читайте тут nicks-trips.livejournal.com/4302.html.

Можу сміливо сказати, що бухта Ласпі моє найулюбленіше місце в Криму. Природа тут створила просто ідеальні умови для відпочинку. Скелі, що оточують бухту, захищають її від північних вітрів та потурбувались про чудові краєвиди. Миси, що виступають з обох боків бухти, захищають її від надмірної активності моря і заспокоюють водну гладінь, під якою живе своїм життям підводний світ. Нестійкі грунти, що сповзають у море, обмежують руйнівний вплив людини. Ялівці, що облюбували бухту, все ж таки утримують грунт від повного зсунення в море та створюють неповторний цілющий аромат повітря.

На НГ в этом году я решил не ехать в зиму и снег для катания на лыжах, когда там везде немеряно людей. Удовлетворять мою "горную болезнь" на протяжении этого сезона были призваны туры выходного дня на Буковель. Я уже покатался на всех более-менее адекватных горнолыжных курортах Украины и решил, что хватит экскриментов и в этом сезоне я буду кататься там, где для этого созданы все условия. Я реально оценил свои силы и понял, что ездить каждые выходные не смогу, поэтому в основном старался ездить через выходные. Нужно сказать, что получилось очень неплохо. Мне за этот сезон удалось откатать 15 дней, во время которых я забывал обо всех неприятностях в Киеве и просто получал удовольствие от жизни. В поезде можно пообщаться с друзьями, в горах насладиться завораживающими пейзажами и чистейшим свежайшим воздухом, с учетом вечернего катания до 20-00 можно укататься до полного изнеможения, после которого при желании можно еще и попариться в баньке. :) Вот примерно такая программа ожидала меня во время каждой поездки на Буковель. :)

Цього року я був одним із співробітників моєї фірми, які були відряджені приймати участь в академії Філіпс. Академія Філіпс це щось на зразок семінару, який триває 2 дні. В кінці першого дня фуршет, а в кінці другого тест. :-) Я був серед останніх, хто залишив фуршет ввечері першого дня, але за результатами тесту я виявився переможцем академії Філіпс і в якості призу отримав поїздку до Королівства Нідерландів. Подарунки отримувати завжди приємно, а такі тим паче. :-) У програму перебування в країні тюльпанів входили відвідини центра по застосуванню світла та музею заводу, на якому Філіпс починав виробляти лампу розжарювання у 1891 році, у місті Ейндховен і один день та дві ночі перебування у столиці країни свобод – Амстердамі. Поїздка була з офіційно робочим візитом в робочі дні і не вимагала від мене додаткових витрат відпустки, якої не може бути багато. :-) Я цього року вже тричі був у повноцінних відпустках і для мене це було дуже доречно.

В связи с наличием отпусков в июле и сентябре в этом году я не готовил абсолютно никаких поездок на День Независимости, т.к. были более глобальные задачи. Однако в самый последний момент, когда уже даже невозможно было купить билеты на поезд в любом направлении, все решилось как нельзя удачней и состоялась весьма интересная поездочка.

Первым пунктом назначения была Одесса. Естественно, все уже не раз были в Одессе, поэтому обычные городские достопримечательности особого интереса уже не представляли. Однако во время предыдущих поездок мы все время испытывали дефицит времени и не имели возможности посмотреть некоторые достопримечательности. Эта поездка по сути была призвана эти пробелы устранить.

Как и многие из наших соотечественников я стараюсь летом бывать на море, но чтобы не сдохнуть там от скуки я стараюсь находить какие-то интересные места и осматривать их. Когда я услышал про Каменную могилу, то сразу понял, что это место именно для летней поездки.

Украина молодое государство и сложно себе представить, что на его территории находятся артефакты наших пра-пра-пра...предков из каменного века, но тем не менее это факт. Возле Мелитополя в районе с. Тэрпиння и с. Мырнэ находится уникальный заповедник под названием "Каменная могила". В Мелитополе с автостанции возле рынка отправляется туда прямая маршрутка. Каменная могила - это изолированный массив песчаника, уцелевшей от разрушения отмели Сарматского моря, рассположенный в долине р. Молочной. Это единственный выход песчанника в Азово-Черноморской впадине. После ухода воды Сарматского моря отмель предположительно под влиянием железа превратилась в твердый песчаник. Под действием солнца, ветра и воды песчаник стал распадаться на отдельные части. Долгое время этот массив песчаника находился в русле р. Молочной и только после того как она обмелела и ее русло сместилось открыли Каменную могилу. Это произошло в 1889 году, но тогда не рассмотрели того, что она в себе несет.  Должное внимание на исторические послания Каменной могилы обратили только в 1932 году. Тогда начались исследования множества наскальных изображений внутри  гротов и пещер Каменной могилы.

Даже многие из тех, кто не учавствовал в прошлогоднем майском походе по Карпатам (http://nicks-trips.livejournal.com/1086.html), теперь видят в фразе майский чай особый смысл. Пользуясь случаем, в этом году мы в несколько видоизмененном составе продолжили тот маршрут, который без преувеличения изменил наши взгляды на очень многие вещи.

Мы поднялись из Заросляка в обход Говерлы сразу на озеро Нэсамовытэ, что позволило нам не повторять пройденный в прошлом году участок. Разница по сравнению с прошлогодними условиями была огромной. В этот раз мы застали в Карпатах настоящее лето. Горы были зелеными, небо голубым, воздух теплый и что в этих местах редкость ни разу за время нашего похода не было дождя. Конечно местами все еще лежал снег и текли ручьи, вызывая ассоциации с летом где-нибудь в Карелии, но никак не в Украине. При желании можно было подняться на снежник, чтобы сфотографироваться, но снег был настолько холоден, что просто невозможно было себе представить, как мы в прошлом году могли ночевать на снегу. 

Зима в этом году как-то не сильно радует, но на лыжах все равно кататься хочется. Прошедшие выходные были призваны частично удовлетворить это желание. Погодка была стремная, но от поездки все равно никто не отказался. :) Единственное, что для разнообразия в этот раз мы решили ехать не в Славское, а в Подобовец. Сразу скажу, что экскримент себя не оправдал. В Подобовце исключительно совковый сервис и ехать туда еще раз желания нет. Однако это не могло нам помешать получить кайф от катания на лыжах. :)

 Евпатория, м. Тарханкут, Бахчисарай, Ханский Дворец, Свято-Успенский мужской монастырь, пещерный город "Чуфут-кале", сверхсекретный "Объект 221", бухта Ласпи.

 

Свой последний в этом году кусочек отпуска я провел в Крыму. Это отчасти была вынужденная мера, т.к. запланированный заранее отпуск сорвался (тут цензура вырезала, что я думаю по поводу нашей новой рабочей базы под названием ОРАКАЛ) и в сжатые сроки ничего серьезного у меня не получалось подготовить. Поэтому свой выбор я остановил на местах, которые находятся не очень далеко и в которые можно попасть без лишнего гемора с визами. Таким образом сначала я поехал на недельку в Питер, а потом еще на недельку в Крым. Учитывая, что это был один цельный кусок отпуска на 2 недели, то из Питера в Евпаторию я попал преодолев расстояние в 2500 км за 3 ночи на поезде. :) Таким образом я достаточно быстро сменил климат с питерского знойно-дождливого на просто знойный крымский. :)

Феодосия, АЭС в Щелкино, м. Казантип, Керчь.

Образовавшиеся каникулы на день конституции я использовал для того, чтобы побывать на 4-ом море в этом году. :) Практически каждый день в этой поездке я купался в 2-х морях. :)